Киевский ипподром хотят снести и построить ТРЦ

На месте киевского ипподрома планируют построить крупный торговый центр, а предприятие перенести за город. Об этом сообщает "Сегодня".
"Еще в 2009 году Киеврада своим решением изменила целевое назначение территории, где сейчас находится ипподром, под строительство торгово-развлекательного комплекса. Проект тогда так и не реализовали, но решение не отменили, поэтому документ имеет юридическую силу. Что будет дальше с ипподромом, мы пока не определились. В ближайшее время с руководством города мы обсудим этот вопрос и определим судьбу ипподрома", - говорит директор департамента земресурсов КГГА Алексей Полищук.

"Если будет принято решение не в пользу ипподрома, то обязательно будем строить альтернативный комплекс. Но, возможно, в меньших масштабах - ведь сейчас его территория (почти 40 га) практически не используется", - добавил Полищук.

Ипподром всегда был лакомым кусочком для застройщиков. "На его развитие был взят кредит, но вовремя его не погасили. Когда у предприятия образовалась задолженность в 160 тыс. грн, кредиторы начали описывать его имущество - таким образом его планировали вывести из комсобственности. Четыре месяца назад нам удалось временно урегулировать вопрос: мы перекредитовали долги и сменили периоды выплат. Но если ипподром будет так работать и дальше, его приведут к закрытию. Ведь если накапливаются долги, о развитии не может быть и речи", - говорит депутат Киеврады Владимир Бондаренко.

Руководство ипподрома серьезно обеспокоено. "Мы висим на волоске. С приходом новой столичной власти ничего не изменилось. Никто нам пока не говорит о дальнейших планах, а это настораживает", - заявил директор ипподрома Александр Шинкаренко.
По его словам, сейчас на предприятии около 250 лошадей, работают 92 человека. "Каждое воскресенье у нас проходят скачки. Но у нас большие долги: они накапливались во время кризиса, еще с 2007-го, и сейчас составляют 6 млн грн: мы их должны Пенсионному фонду и налоговой. Сейчас наше предприятие на себя зарабатывает, но впритык: на долги денег не хватает. А ведь на них еще насчитывается пеня", - говорит Шинкаренко.
Стоит отметить, что в комплекс везут на испытания лошадей со всей Украины, чтобы определить их способности. Также на базе ипподрома работает Центр реабилитации детей, больных ДЦП.

Чайка имени Богдана Ступки

10 сентября 2014

Спустя полгода после смерти Богдана Ступки в театре им. И. Франко подготовили спектакль «Чайка», в котором он репетировал, даже находясь в больнице. Режиссер Валентин Козьменко-Делинде планировал эту постановку как первую, где было бы задействовано все актерское поколение Ступок. У Богдана Сильвестровича, который и предложил режиссеру поставить «Чайку», была роль Сорина, у Остапа — Тригорина. А самому молодому Ступке - Дмитрию – была отведена роль молодого писателя Треплева. В разное время она была знаковой и для его отца, и для дедушки. Но, к сожалению, планам не довелось сбыться, и на роль Сорина срочно пришлось искать замену. 

Нынешняя постановка посвящена Богдану Ступке, и, по словам актеров, его незримое присутствие ощущается в спектакле. «Чайка» резко отличается от предыдущих пьес Чехова своим лиризмом, символикой и ярко выписанным столкновением различных концепций искусства, концепций жизни. По сюжету спектакля Дмитрий и Остап Ступки втянуты в любовный треугольник, влюблены в одну и ту же девушку — Нину Заречную (Анжелика Савченко). Разрешение конфликта – на сцене театра им. Франко.

У київському метро з’явились карти-схеми, доступні для незрячих

Інфраструктура великих міст є недоступною для вільного користування людьми з інвалідністю. На жаль, ані національне законодавство, ані взяті Україною міжнародні зобов’язання практично не впливають на ситуацію з доступністю транспорту, вулиць міст, більшості об’єктів громадського призначення. Намагаючись скористатися ними люди з інвалідністю,стикаються з проявами дискримінації. Саме такі питання обговорили експерти на прес-конференції «Європейський вимір доступності України для людей з інвалідністю».

Україна за останній рік гідно відстояла своє право рухатися в напрямку євроінтеграції, багато що змінилося в суспільстві, якому ближчими стали демократичні цінності. Але, на жаль, і надалі не відбувається належних заходів для забезпечення рівних прав для майже трьох мільйонів громадян – українців з інвалідністю, серед яких понад 70 тисяч – люди з вадами зору, права яких, зокрема гарантує Конвенція ООН «Про права людей з інвалідністю», прийнята у 2009 році.

«З метою поліпшення ситуації з доступністю транспорту для людей з інвалідністю по зору ми виготовили та розмістили у вестибюлях шести пересадочних станцій Київського метрополітену рельєфнографічні карти-схеми Київського метрополітену, якими зможуть скористатися, на рівні з іншими, пасажири з порушеннями зору та повністю незрячі. Карти виготовлено у відповідності до міжнародних стандартів доступності для людей з інвалідністю і з урахуванням принципів універсального дизайну», – зазначила Юлія Сачук, керівник проекту «Інформаційна та інфраструктурна доступність для людей з вадами зору».

«Для розміщення перших шести карт було обрано вестибюлі станції на пересадочних вузлах, оскільки вони розташовані у центральній частині міста, і ними користується більшість пасажирів: Театральна, Золоті Ворота (вхід із Золотоворітського Проїзду), Площа Льва Толстого, Палац спорту, Майдан Незалежності та Хрещатик (вхід із вулиці Хрещатик)» – наголосила Олена Москаленко, начальник виробничо-технічного відділу руху КП Київський метрополітен.

За словами Анни Серпутько, експерта Асоціації тифлопедагогів України,  рельєфнографічні схеми покликані допомогти пасажирам з вадами зору скласти уяву про географічне розміщення районів міста Київ, напрямки ліній метрополітену, розташування пересадочних вузлів та окремих станцій відносно річки Дніпро та інших об’єктів. Таким чином незрячі люди  матимуть змогу самостійно скласти оптимальний маршрут свого пересування містом, розрахувати його тривалість, а отже, зробити проїзд містом максимально комфортним та ефективним.

Всі карти-схеми розміщено нарівні обличчя людини середнього зросту. Чергові на контрольно-пропускних пунктах проінструктовані і готові, в разі необхідності, зорієнтувати незрячого пасажира щодо розташування схеми. Вивчивши карту, незрячий пасажир має можливість попросити чергового про супровід до поїзда.

Ця карта – це не просто перша рельєфнографічна карта в Україні. Це початок культури користування картами серед незрячих і людей з вадами зору. Останні рельєфні карти, що і досі збереглися у спеціалізованих школах, були виконані ще за радянських часів. Саме тому незрячі люди мають заново навчитися користуватися мапами. І такі мапи, вказівники і таке інше мають перестати бути розкішшю та стати повсякденною річчю, як це давно є у Європі. Тоді і європейці зможуть себе відчути в Україні як вдома.